Психологія дитячої кімнати

     Перш ніж приступати до проекту дитячої кімнати, подумайте, яка риса характеру вашої дитини є однією з найбільш виражених. Що визначає її ставлення до оточуючих? Що приносить їй особливу радість? А що турбує, дратує Вас в характері дитини? Тепер – за справу!

     Якщо малюк вміє сам себе зайняти, значить, у вашій сім’ї росте «Одинак». Одинаків відрізняє вдумливість і врівноважений характер, вони часто випереджають своїх однолітків у розвитку. Виростаючи, Одинаки перетворюються в талановитих дослідників і надійних працівників.

      Щоб створити Одинаку комфортні умови, необхідно чітко розділити кімнату на дві функціональні зони: його особистий простір і місце “для чужинців”. Скористайся методикою подіумного ділення: розділіть кімнату на дві частини, в одній з яких встановіть подіум, приблизно 50-60 см заввишки. Нехай подіум буде частково порожнистим, під нього зручно засовувати ящики з іграшками.

    Нижню зону перетворіть в “зону ігор”: для хлопчика підійде міні-спортзал, дартс… Не варто перевантажувати зону ігор меблями. Можна використовувати утеплене покриття для підлоги з цікавим візерунком, наприклад “футбольне поле” або “місто” з дорогами, будинками, деревами. Диван з успіхом замінять подушки з міцного матеріалу.

     У кімнаті дівчинки зробіть акцент на затишок і жіночність. Поставте в “нижній зоні” столик і компактні крісла: дочка з більшою радістю буде зустрічати подруг і спілкуватися з ними, якщо відчує себе повноправною господинею маленького салону.

    Ефективне рішення для “особистої зони” – це ліжко-горище. Якщо закрити простір під нею ширмою або балдахіном, вийде відокремлений “будиночок”. Фантазія дітей з легкістю перетворить його в ракету або норку. Права «одинака» на особистий простір підтвердять додаткові елементи дизайну: на вхідні двері можна повісити напис “Стороннім вхід заборонений”.

     Не знаєш, чого чекати від дитини в наступну секунду? Скаржаться сусіди? У вашій родині нудьгувати не доводиться: росте маленький Непосида. Непосиди – головні заводили і веселуни. Вони доставляють безліч турбот і неприємностей вихователям і вчителям. Якщо створювати Вертухам комфортні умови для розвитку, у них є всі шанси стати лідерами, першопрохідцями, переможцями.

    Метод функціонального зонування підійде і Вертухам. Зона сну обов’язково повинна бути витримана в спокійній колірній гамі, в розмитих, неагресивних тонах. Блакитний сприймається як колір свіжості і спокою, він спонукає до роздумів. Зелений – знімає дратівливість і втому, дисциплінує, підвищує самоконтроль. Про розслаблюючий вплив кольору і фактури не варто забувати і при виборі підлогового покриття. Вертухам підійдуть натуральні, екологічно чисті матеріали, наприклад пробка або ротанг. Вони володіють ефектом, що впливає на релаксацію.

Енергія Непосид повинна знаходити безпечний вихід. Їм необхідні спортивні елементи: гімнастична драбина, турнік, кільця, мотузкові сходи на другий поверх ліжка, ліжко з гіркою, крісло-гойдалка, підвішене до стелі – це арсенал Непосид.

      Розсіяним дітлахам доводиться нелегко. Їм дістається від більш спритних однолітків, їх критикують вихователі і вчителі. Розсіяна дитина має багатий внутрішній світ, добре розвинену уяву з сильним творчим початком. З Розсіяних дітей виходять креативні люди із загостреним почуттям внутрішньої свободи.

    Створюючи дитячу кімнату для розсіяного типу, приділіть особливу увагу робочому місцю. Щоб дитина не відволікалася по дрібницях, відокремте письмовий стіл від ігрової зони. Поставте робочий стіл на досить високий подіум із драбинкою, вона підсилить відчуття відособленості. У щаблях драбинки теж можна “сховати” ящики.

Інтер’єр повинен налаштовувати дитину на робочий лад, тому доцільно забезпечити кімнату “наочними посібниками”: великими годинниками, картою світу або рідного міста, картою зоряного неба, календарем, різними таблицями: таблицею мір і ваг, таблицею множення, алфавітом. Стане в нагоді і спеціальна дошка для “нагадувань”: за допомогою магнітів або кнопок на неї можна чіпляти різну інформацію, що допоможе дитині боротися з незібраністю.

     Уникайте великої кількості аксесуарів, оптимальний стиль – мінімалізм, хай-тек. Нехай кімната буде монохромною – колірне різноманіття заважає сконцентруватися. Забезпечте кімнату різними контейнерами, адже можливість самостійно сортувати іграшки й особисті речі – це крок назустріч організованості.

    Створюючи інтер’єр дитячої, дайте дитині можливість проявити ініціативу і власний смак. Вибирайте разом меблі, фіранки, малюнок шпалер. Чим раніше дитина навчиться розуміти власні переваги, обґрунтовувати свій вибір і йти на компроміс, тим легшим буде її шлях у доросле життя.

       Звичайно, такий підхід зажадає від батьків чималої виховної зрілості і терпіння, зате взаєморозуміння в родині буде рости. Як і будь-яка спільна діяльність, пошук оптимального дизайнерського рішення – це крок назустріч один одному. І найголовніше: улюблене дитя буде рости в комфортних умовах, в по-справжньому “рідних” стінах, а значить – не раз порадує батьків своїми успіхами.